| Depuis le 18 août 2010, vous devez être identifié pour éditer des pages dans Rodovid (excepté Rodovid Engine). |
Галина Сергіївна Селюк (Лапіна) n. 12 février 1904
Un article de Rodovid FR.
| Clan | Селюки |
| Sexe | féminin |
| Identité complète | Галина Сергіївна Селюк |
| Autres éléments d'identification | Лапіна |
| Parents | |
Évènements
12 février 1904 naissance:
naissance enfant: ♀ Милиця Сергіївна Лапіна [Лапіни]
mariage: ♂ Сергій Миколайович Лапін [Лапіни]
Notes
Читаємо в книзі: «Галина Сергеевна Селюк родилась в Чернигове 12 февраля 1904 года в семье Сергея Яковлевича Селюка, который доводился родным племянником Флору Александровичу и был двоюродным братом Серафимы Селюк-Рознатовской. Галина, как и ее старшая сестра Ольга, относились уже к четвертому поколению некогда очень большой семьи. Она была правнучкой Александра Яковлевича и племянницей своей знаменитой тетки — певицы Серафимы Флоровны Селюк-Рознатовской».
Сергій Якович Селюк, батько Галини, отримав освіту в землеробському училищі. Наталія Миколаївна припускає, що то було в Ніжині. Служив агрономом. Читаємо: «До революции занимался он арендаторством земли в селе Андреевка Черниговского уезда, подаренном Петром І Лизогубам в ХVІІІ веке. Те в свою очередь передали это село немецкому помещику Николаю Ригельману, увлеченному историку Малороссии. Наследники же Ригельмана сдавали свое владение арендаторам, среди которых был и Сергей Яковлевич Селюк. В Андреевке семья владела небольшим домом, впоследствии сгоревшим, где обычно взрослые дети проводили летнее время. После революции его городской дом на улице Пятницкой был национализирован, и он с женой переехал в Носовку, где работал агрономом на опытной станции». Сергій Якович Селюк і його дружина Юлія Василівна виховували дітей у злагоді й любові. Затишок, теплі стосунки між родичами — характерні риси сім’ї, в якій зростала Галина та її старша сестра Ольга. Дівчата навчались у Чернігівській жіночій гімназії. Оля встигла завершити тут навчання, а Галі завадили революційні події. Ольга Сергіївна заробляла на життя як тапер на сеансах німих фільмів у кінотеатрі Чернігова. А потім вийшла заміж, жила у Луганську, працювала машиністкою і секретарем у військовій прокуратурі до виходу на пенсію. В роки війни пройшла тяжкими дорогами солдата, брала участь у Сталінградській битві, у військових трибуналах. Власних дітей у Ольги Сергіївни не було, тому з любов’ю ставилася до внука своєї сестри. «Вот так парадоксально, — пише Наталія Миколаївна, — сложится судьба этой хорошенькой барышни из некогда благополучной черниговской семьи, кокетливой, любящей красиво одеваться, танцевать, читать книжки о принцессах и принцах».
des grands-parents aux petits-enfants
