| Depuis le 18 août 2010, vous devez être identifié pour éditer des pages dans Rodovid (excepté Rodovid Engine). |
Сергій Якович Селюк
Un article de Rodovid FR.
| Clan | Селюки |
| Sexe | masculin |
| Identité complète | Сергій Якович Селюк |
| Parents | |
Évènements
naissance enfant: ♀ Ольга Сергіївна Селюк [Селюки]
12 février 1904 naissance enfant: ♀ Галина Сергіївна Селюк (Лапіна) [Селюки] n. 12 février 1904
Notes
Читаємо в книзі: «Галина Сергеевна Селюк родилась в Чернигове 12 февраля 1904 года в семье Сергея Яковлевича Селюка, который доводился родным племянником Флору Александровичу и был двоюродным братом Серафимы Селюк-Рознатовской. Галина, как и ее старшая сестра Ольга, относились уже к четвертому поколению некогда очень большой семьи. Она была правнучкой Александра Яковлевича и племянницей своей знаменитой тетки — певицы Серафимы Флоровны Селюк-Рознатовской».
Н.М.Сімейкіна цікаво розповідає про всіх дітей Якова та Олександри Селюк, а це шість синів. Дослідникам історії банків дореволюційного Чернігова буде цікаво дізнатися, що старший син Григорій обіймав посаду товариша директора міського банку (хазяїн купець В.П.Гутман — почесний громадянин Чернігова, благодійник) і цим був відомим. Яків закінчив юридичний факультет у Петербурзі, жив у центрі столиці і мав успішну адвокатську практику. Іван став лікарем, учасником російсько-японської війни 1904-1905 рр. Саме йому запропонує дантист Микола Олександрович Лапін, майбутній свекор Галини Селюк, очолити свою лікарню. Микола, хоча був обдарованою людиною, не зробив вдалої кар’єри. Михайло займався торгівлею різноманітними товарами разом із своїм дядьком Олександром Олександровичем Селюком. Їхні лавки розміщалися на Красній площі. Тут і на Богуславській вулиці стояли власні будинки багатих братів.
Сергій Якович Селюк, батько Галини, отримав освіту в землеробському училищі. Наталія Миколаївна припускає, що то було в Ніжині. Служив агрономом. Читаємо: «До революции занимался он арендаторством земли в селе Андреевка Черниговского уезда, подаренном Петром І Лизогубам в ХVІІІ веке. Те в свою очередь передали это село немецкому помещику Николаю Ригельману, увлеченному историку Малороссии. Наследники же Ригельмана сдавали свое владение арендаторам, среди которых был и Сергей Яковлевич Селюк. В Андреевке семья владела небольшим домом, впоследствии сгоревшим, где обычно взрослые дети проводили летнее время. После революции его городской дом на улице Пятницкой был национализирован, и он с женой переехал в Носовку, где работал агрономом на опытной станции». Сергій Якович Селюк і його дружина Юлія Василівна виховували дітей у злагоді й любові. Затишок, теплі стосунки між родичами — характерні риси сім’ї, в якій зростала Галина та її старша сестра Ольга. Дівчата навчались у Чернігівській жіночій гімназії. Оля встигла завершити тут навчання, а Галі завадили революційні події. Ольга Сергіївна заробляла на життя як тапер на сеансах німих фільмів у кінотеатрі Чернігова. А потім вийшла заміж, жила у Луганську, працювала машиністкою і секретарем у військовій прокуратурі до виходу на пенсію. В роки війни пройшла тяжкими дорогами солдата, брала участь у Сталінградській битві, у військових трибуналах. Власних дітей у Ольги Сергіївни не було, тому з любов’ю ставилася до внука своєї сестри. «Вот так парадоксально, — пише Наталія Миколаївна, — сложится судьба этой хорошенькой барышни из некогда благополучной черниговской семьи, кокетливой, любящей красиво одеваться, танцевать, читать книжки о принцессах и принцах».
des grands-parents aux petits-enfants
