| Depuis le 18 août 2010, vous devez être identifié pour éditer des pages dans Rodovid (excepté Rodovid Engine). |
Володимир Степанович Виговський n. 1929 d. 1987
Un article de Rodovid FR.
| Clan | Виговські |
| Sexe | masculin |
| Identité complète | Володимир Степанович Виговський |
| Parents | |
Évènements
1929 naissance: Жужель, Ємільчанський район, Житомирська область, УСРР, СРСР
Notes
Виговський Володимир Степанович (1929-1987), народився на маленькій станції Жужель (зараз такий населений пункт на обліку не значиться) Ємільчинського р-ну, учасник Києво-Коростенського підпілля, розвідник партизанської дивізії ім. М. Щорса. В 1943 р. пішов добровольцем в діючу армію. Після війни став письменником. Володимир Виговський народився в Ємільчинському районі на маленькій станції Жужель в родині залізничника. В свої 12 років він мало чим відрізнявся від своїх однолітків. Хіба що був більш серйозним і дуже любив читати. Таємно, щоб не сміялися хлопчаки, захоплювався поезією, навіть сам пробував писати вірші. Але почалася війна. Сім’ї Виговських довелося їхати в евакуацію. По дорозі Володя вийшов з вагону, щоб набрати в чайник води і відстав від поїзда. Незабаром ця місцевість була захоплена ворогом. Хлопчина залишився на окупованій території сам, без рідних, без знайомих. На хлопчика звернули увагу підпільники. З 1942 року розумний, кмітливий хлопчина залучився до роботи в підпіллі. Спочатку в Києві, потім в Коростені.
Влітку 1943 року виповнилася заповітна мрія Володі, він став розвідником Житомирської партизанської дивізії імені М. Щорса. Невеличкого зросту, худенький чотирнадцятирічний хлопчина виконував завдання, які часом були не під силу навіть дорослим партизанам. Майже щодня доводилося юному розвіднику ходити в розташування ворога, ризикуючи своїм життям. Був двічі пораненим. В суворих партизанських буднях хлопчина дорослішав. А ще писав вірші. Вони були на різну тему, але всі думки були пов’язані з любов’ю до Батьківщини, з боротьбою проти її ворогів. Вірші стали ще однією зброєю юного партизана. Їх переписували на окремих листочках паперу, розповсюджували по селах і зачитували до дір. Тут в партизанському загоні Володю прийняли в комсомол.
Багато цікавого про період партизанського життя можете дізнатися з книги «Огонь юного сердца» або з оповідання «Незвичайна розвідка». Ці книги Володимир Виговський написав після війни. Про все, що він бачив, відчув, пережив і розповідається в повісті та оповіданнях.
В 1944 році Володимир Виговський пішов добровольцем в армію. Було йому тоді 15 років. Воював на 1-му Українському фронті в розвідгрупі особливого значення. Приймав участь у звільненні Києва, Кракова, Варшави і взятті Берліна. Під час штурму Берліна отримав третє (тяжке) поранення. Був нагороджений медалями «За бойові заслуги», «Партизану Вітчизняної війни» І ступеня, «За оборону Києва», «За взяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» та іншими.
Після закінчення війни він вчився і працював спочатку в Житомирі, потім в Києві. Закінчив редакторський факультет Українського поліграфічного інституту. Продовжував писати, тільки вже не вірші, а прозу. Хотілось йому розповісти про все, що довелося пережити в підпіллі, партизанському загоні, на фронті. З 1954 року В. Виговський, вже як прозаїк, друкує оповідання і нариси в періодичній пресі. Окремими виданнями вийшли його книги для дітей. Помер Володимир Степанович в 1987 році в Києві, де жив і працював.
des grands-parents aux petits-enfants
