Depuis le 18 août 2010, vous devez être identifié pour éditer des pages dans Rodovid (excepté Rodovid Engine).

Елисей Матвеевич Ильченко n. 27 juin 1880 d. 12 décembre 1941

Un article de Rodovid FR.

Personne:582658
Jump to: navigation, search
Clan Ильченки
Sexe masculin
Identité complète Елисей Матвеевич Ильченко
Parents

Матвей Ильченко [Ильченки]

Évènements

27 juin 1880 naissance:

naissance enfant: Антонина Елисеевна Ильченко [Ильченки]

mariage: Евдокия Андреевна Гармаш (Ільченко) [Гармаши]

22 mai 1909 naissance enfant: Харьков, Российская империя, Александр Елисеевич Ильченко [Ильченки] n. 22 mai 1909 d. 16 septembre 1994

12 décembre 1941 décès:

Notes

Єлисей Матвійович Ільченко був вихідцем з селян Золочівського повіту Харківської губернії, як зазначено в його паспорті, що і досі зберігається як родинна реліквія в родині письменника. В цьому ж документі у графі особливі прикмети написано – «грамотен», що означає лише те, що на той час письменність серед населення Російської імперії була явищем неординарним. Він працював службовцем на Південних Залізницях, займаючи дрібні посади, найвищою з яких була посада завідувача вугільним складом. Останнє місце роботи – референт української контори «Сельхозснаба».

Це була дуже талановита і глибоко віруюча людина. Він був художником-аматором, співав, грав на кобзі і бандурі, мав неабиякий хист до садівництва. Був церковним старостою у Миколаївський церкві на Пролетарський вулиці, а маленький Шура (О.Є. Ільченко) – служкою у тому ж храмі.

Проте навіть прості, але високо духовні, свідомі свого українства талановиті люди становили загрозу для комуністичного режиму. 1 вересня 1937 року Є.М. Ільченка було заарештовано і за вигаданим звинуваченням особливою трійкою УНКВС по Харківській області 8 жовтня 1937 р. засуджено як члена терористичної організації до 10 років ув’язнення. Одним із доказів його провини, за спогадами Антоніни Єлисейовни Кулик, сестри письменника, стало фото, на якому була ікона Христа-спасителя, одягнутого у вишиванку. Його скорбний шлях проліг через Колиму (Бухта Нагаєва), Магадан та табори Далекого Сходу. За апеляцією, поданою сином, та його власними скаргами його справа мала переглядатися. Для цього його, літню і тяжко хвору людину, етапували назад в Харків. Його поневіряння закінчилися у лагпункті 021 у селі Шевченко Тайшетського району Іркутської області біля станції Тайшет. Як записано в офіційній довідці, помер Єлисей Матвійович від голоду та обмороження. Похований 14. 12. 1941 у спільній могилі. Світла йому пам'ять!


des grands-parents aux petits-enfants